Велосезон – як двері, його потрібно і закривати, і відкривати. Щоб вдало провести весь 2011 велорік, потрібно вдало його розпочати. Тому на найбільш сприятливі по погоді вихідні вибираємо маршрут – і вперед!

З вибором вихідних проблем не було, а от маршрут заставив трохи посперечатися.  Хотілось недалеко і щоб якийсь генделик був. Для відзначення такої події Stalker запропонував маршрут Івано-Франківськ - Жураки - Солотвин - Дзвиняч - Богородчани - Івано-Франківськ, по карті це десь 84 км, звичайно із заїздом у колибу у Жураках. І все б нічого, якби не трохи завелика відстань, як для першого разу.

Але інших варіантів не було, тому погожого недільного ранку звична зустріч біля ПФ. Хоча не зовсім звична: місце зустрічі попередньо не обговорювалося і в розмовах із Stalker’ом мельком проскакувало слово «Сільпо», от і біля нього напередодні я призначила збір. Вже близько 9 години вечора olavin відписав, зі слів Stalker’а, що зустріч таки біля Пам’ятника Франку.

Відкривати сезон по Stalker’івськи наважились: Stalker, Kriska, Vasya_F, Oleg, olavin, bobo, Міша, Strange_V, ще один Міша, Timon, Юра та Юля. Поки чекали всіх під пам’ятником, ішов на роботу дядя Діма. Досить довго спостерігав за нашою групкою. Це ж саме з під його гвинтового ключа вийшла більшість наших «залізних коней».  Думаю, впізнав.

Вирушаємо в сторону Чукалівки, від памятника нам по вул. Коновальця. Маршрут вибраний так, щоб звести до мінімуму присутність чотириколісних транспортних засобів на дорогах. Сьогодні свято – Вербна неділя, тому як на диво в цій поїздці руху перешкоджають не машини, а великі скупчення людей, а саме під церквами. Та всю красу такої їзди псує припоганий стан доріг, що значно зменшує загальну швидкість колони.

Минаємо Чукалівку, Радчу, Іваниківку. В Забережжі звичайна їзда сільськими дорогами набридла, і тому вирішили трохи скоротити через ліс. Сміливості додавав GPS olavinа. На трасу повернулись перед Горохолиною. Вже традиційним стало фотографування біля визначних місць кожного населеного пункту, у Грохолині це сільська рада, бо саме біля неї є стоянка для десятка велосипедів!

Крутимо до перехрестя з основною трасою Богородчани-Надвірна, виїхавши на яку в напрямку Надвірної зразу повертаємо на право, на Жураки. Приємний спуск асфальтівкою і ми вже під колибою. Спуск був справді чудовий і легко було проскочити поворот саме до колиби, що знаходилась праворуч траси.

Далі холодне пиво, гарячий борщок, грибна юшка та ароматні чебуреки і просто приємний відпочинок у цікавому місці. Бажання крутити далі зникало так само швидко як і голод. Набивши шлунки треба було «добивати» «пяту точку» та коліна. Знову на велосипеди. Монастирчани - тут, щоб поповнити запаси адреналіну, хлопці катались по підвісному мостику. Солотвин - виїжджаємо на перехрестя з дорогою на Маняву, повертаємо на право і тут наш маршрут співпадає з маршрутом мотобайкерів, у яких теж відкриття сезону. Вони повертаються з Маняви.

За Солотвином, справа чудовий лісок з відпочинковою зоною де і зупиняємось на перекус. Саме тут нас починає приторможувати зустрічний вітер, і то дме так сильно, що навіть спуски не радують. Далі траса йде з ухилом у низ, тому їхати вже легше, швидко долаємо поворот на Росільну, «злітаємо» у Підгір’я. Тут, щоб уникнути перевантаженої Богородчанської траси, знову слідуємо за GPS’ом olavinа, і майже при виїзді села повертаємо ліворуч у вуличку.

Так, манівцями їдемо аж у Старі Богородчани, де знову «вигрібаємо» на трасу. Легка кава і залишки бутербродів на заправці після Богородчан і вже без зупинок на Франківськ. Остаточний фініш у парку, де дочікують відставших, обмін враженнями, подяками організатору і компанії, обіцянками «до зустрічі» в наступних покатульках, і роз’їзд по домівках.

Трек маршруту від штатного картографа olavinа: bikemap.net

Загальний кілометраж по велокомпі olavinа – 89 км. Ми монстри!