Йшов теплий вересень 2011-го. Погода трималась чудова. Чому б нам не піти в гори? Аргументів «чому б ні» не було. Тому, у суботу 17.09.2011, з Івано-Франківська десятеро форумців клубу Velo-Stalker:

1. magnovskyi(Ігор) – з велосипедом;
2. DejaVu (Славік) – з велосипедом;
3. b_romik (Роман) – з велосипедом;
4. harbuz (Руслан) – з велосипедом;
5. smirol (Оля);
6. Сява;
7. Tanja Pozitive (Таня);
8. Bo (Богдан);
9. Stalker (Андрій);
10. Eterhall (Богдан)

рахівським потягом о 3:30 направились у Карпати.

Приблизно о 8 ранку на станції Кваси група розділилась на три підгрупи:

- magnovskyi вийшовши на станції Кваси покрутив назустріч Свидовецьким краєвидам;

- шестеро безколісників вийшли також у Квасах, щоб піднятись на гору Петрос;

- DejaVu (Славік), b_romik (Роман), harbuz (Руслан) – вийшли на станції Рахів, щоб старою австрійською дорогою піднятися з велосипедами на Говерлу.

Ранок у Квасах побажав нам щасливої дороги у вигляді сонечка, безхмарного неба, кришталевих рос та ранніх півнів. Вздовж залізничної дороги, а потім вправо у ліс до Петроса 15 км.

Зустрічаємо недобудовану у 90-х роках турбазу, лісничого (що взяв по двадцятці за прохід до Петроса і пояснив, що з 15.09 до 15.10 йде рев ведмедя і лося, тому не можна ходити в цей час в гори), невідомий військовий об’єкт у лісі, багато колиб на полонині, пізні гогодзи, декілька привітних туристичних груп, двох велосипедистів з Петроса, «ниву», що штурмувала Петрос і численні озерцятка.

За веселими розмовами приблизно о 16 годині ми вийшли на вершину Петроса.

Погода стояла чудова. Вітру майже не було, але шапка і тепла куртка стала враз дуже потрібною. А самогонівка у друзів стає, мимохіть, доречною:)

Троє велостакерів, що побували з велосипедами на Говерлі вже під Петросом, тому в дорогу! Зустріч дуже емоційна, всі діляться враженнями від побаченого, очі світяться щастям, а душа порхає.

І знову ми розходимось – вони на вокзал і у Івано-Франківськ, а ми розкладати табір для ночівлі. І ось вже в казанку булькає ароматний сталкерський суп, що моментально зникає у голодних організмах. Велогречкою з м’ясом розтягуємо харчове задоволення.

Багаття кольору бурштину, місяць, що плавно випливає на небокрай, безхмарне небо, Молочний шлях, вечір йде до завершення…

На ранок прокидаємось у гарному гуморі і … влаштовуємо чайну церемонію (асортимент чаю сягав близько десяти сортів)!

В 11 годині ми на маршруті до Лазещини.

Ноженята швиденько тупотять 16 км, бо біля 16 години відправляється поїзд до Івано-Франківська. А ще ми бачили чорну білочку! Ми встигли на поїзд (і він запізнився).

P.S. пишу ці рядки і хочу в гори)